Свята Вечеря настає.

Заходить сонце, зірка сходить,
Свята Вечеря настає.
Сім'я збирається у колі,
В душі всіх свято настає.
Столи накриті пишно в стравах,
Ялинка у кутку стоїть.
Кутю по центру столу ставлять,
Святкова свічка мерехтить.

Уже скінчилась вся робота,
Всі дружно сіли до Вечері.
Спочатку Богу помолились,
Постукав раптом хтось у двері.

Почався спів - колядники !
Почали у дверях співати.
І про народження Христа,
В колядці своїй сповіщати.

І так повсюди, в кожнім домі,
Де Зірка світить всім в вікно.
Бо наступило гарне свято,
Під світлим іменем - Різдво!

Я так ненавиджу війну

Я так ненавиджу війну

І тих, хто всучив людям автомати

І дав наказ в людей стріляти

Цього не хоче жодна мати!...

Як страшно це - дітей втрачати

І жити в страху, болю і жалю.

Зазнала горя Україна,

Страшна біда до нас прийшла.

Та мати, що хоронить сина

Хіба вона сама жива?!

Вона купається в сльозах,

А в серці кровоточать рани

І тільки молиться щодня

Щоб Бог її дитя доглянув.

Я так ненавиджу війну,

І тих хто дав наказ в людей стріляти,

Порушив мирну тишину,

розвівши розлад і журбу.

Хіба це може довго ще тривати?

Жорстоким і багатим модно стало бути....

Ненавидіти все живе

Якісь "міссії" появились,

що знищують і х`апають усе.

І ставиш знов собі питання

Навіщо їм оце усе?!

Так скільки треба цих грошей,

І тих хаток, що на Канарах?!

Душа у вічність перейде,

а там зустрінуть по-другому,

І Божий суд пристанище знайде.

Забули люди хто вони!

І стали слуги сатани. 

Н.Віткова 

О, люди добрі, схаменіться!

О, люди добрі, схаменіться!

О, люди добрі, схаменіться!

Бо щож це робиться таке?!

Війною брат іде на брата,

І просто нищиться усе

Земля спітніла й тліє в крові

А небо взривами гуде,

Немає спокою ніде....

І в кожну хату страх вселився,

А в душі - розпач, біль від втрат.

Навіщо нам дітей ховати?

Хто-небудь може щось сказати?

Ми жити хочемо, а не вмирати

Так перестаньте воювати

Не нищіть все навкруг живе.

А ті правителі, які так "щиро вірять в Бога",

Хоч на хвилинку, хоч вві сні

Поглянуть б куди веде оця дорога...

І вірю я, що не один

не хтів би вічності такої

і кари Божої на много поколінь.

Зупиніться, дайте спокій,

Куди країну завели?!

Нема майбутнього в держави,

Коли кругом одні ворюги і кати....

Але українці - народ мудрий

І віра в серці ще живе

І тільки щира їх молитва до перемоги приведе.

Моліться, люди за Україну,

І за наших ворогів,

І за живих, і за померлих,

За Божих дочок і синів.

Н.Віткова

 Я так ненавиджу війну