Дитячі вірші про Україну

Хоч малий я, невеликий,
Зате добре знаю,
Що край рідний – Україна,
Я тебе кохаю
(П. Тичина)

 
ВІТАННЯ

Літака спитав Лелека:
– Ти куди летиш?
– Далеко:
в Україну – рідний край!
– То, будь ласка, помахай
Над моїм гніздом-селом
Хоч однесеньким крилом!

(Ігор Січовик)

 

МОЯ УКРАЇНА – ЦЕ ПІСЕНЬКА МАМИ...
Моя Україна – це пісенька мами,
Розлогі лани колосяться хлібами,
Вишневі садочки, лелеки на хаті.
Купають ставочки хмарки пелехаті.
Моя Україна – то мамина ласка,
Червона калина, бабусина казка.
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.
(Л. Савчук)

БАТЬКІВЩИНА
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
(О. Довгий)


Це моя Україна

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
(Анатолій Камінчук)

Наша Україно! Ми — твоя надія, Ми — твоє майбутнє й заповітні мрії. Будемо зростати, будемо мужніти,
На твоїх просторах жити і трудитись. Щоб завжди цвіла ти вільна і єдина, Синьоока ненько — рідна Україно!
(Наталка Книшова) 

Україно моя мила,
Ти моя рідненька,
Я тебе так щиро люблю,
Хоч я ще маленька.

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.

Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України - неньки!
Українцем я звуся
Й тою назвою горджуся.
(Ю. Шкрумеляк)

Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
(П. Воронько)

Стільки мають кольорів,
Як веселка на Дніпрі.
Ними я створю картину –
Намалюю Україну. 
(Ігор Січовик) 

ДНІПРО

Найбільша ріка України
До моря крізь Київ пливе.
Не зникне вона, не загине,
Допоки народ мій живе.

(Ігор Січовик)