неділя, 22 листопада 2015 р.

Я так ненавиджу війну

Я так ненавиджу війну
І тих, хто всучив людям автомати
І дав наказ в людей стріляти
Цього не хоче жодна мати!...
Як страшно це - дітей втрачати
І жити в страху, болю і жалю.
Зазнала горя Україна,
Страшна біда до нас прийшла.
Та мати, що хоронить сина
Хіба вона сама жива?!
Вона купається в сльозах,
А в серці кровоточать рани
І тільки молиться щодня
Щоб Бог її дитя доглянув.
Я так ненавиджу війну,
І тих хто дав наказ в людей стріляти,
Порушив мирну тишину,
розвівши розлад і журбу.
Хіба це може довго ще тривати?
Жорстоким і багатим модно стало бути....
Ненавидіти все живе
Якісь "міссії" появились,
що знищують і х`апають усе.
І ставиш знов собі питання
Навіщо їм оце усе?!
Так скільки треба цих грошей,
І тих хаток, що на Канарах?!
Душа у вічність перейде,
а там зустрінуть по-другому,
І Божий суд пристанище знайде.
Забули люди хто вони!
І стали слуги сатани. 
Н.Віткова 

О, люди добрі, схаменіться!