Червона калино, чого в лузі гнешся?..Іван Франко

Червона калино, чого в лузі гнешся?..

Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся?
Чого  в  лузі  гнешся?
Чи  світла  не  любиш,  до  сонця  не  пнешся?
До  сонця  не  пнешся?
Чи  жаль  тобі  цвіту  на  радощі  світу?
На  радощі  світу?
Чи  бурі  боїшся,  чи  грому  з  блакиту?
Чи  грому  з  блакиту?
Не  жаль  мені  цвіту,  не  страшно  і  грому,
Не  страшно  і  грому.
І  світло  люблю  я,  купаюся  в  ньому,
Купаюся  в  ньому.
Та  вгору  не  пнуся,  бо  сили  не  маю,
Бо  сили  не  маю.
Червоні  ягідки  додолу  схиляю,
Додолу  схиляю.
Я  вгору  не  пнуся,  я  дубам  не  пара,
Я  дубам  не  пара:
Та  ти  мене,  дубе,  отінив,  як  хмара.
Отінив,  як  хмара. 
Іван Франко

Калинонька

Калинонька

Серед поля, край села 
Калинонька зацвіла 
Ніби дівчина в віночку 
У вишиваній сорочці 
Русу косу заплела. 
Л. Біда
*******

Як жаль

Вітер колише калину,
Плід обриває її.
Падають краплі червоні,
Як зорі лежать на землі.
Калино, калино червона!
А ягоди в тебе – гіркі.
У пам’ять до мене приходять
Юнацькі літа нелегкі.
Калина червона не в’яне,
Цвіте і хмарки дістає.
І кожного року вдягає
червоне намисто своє.
Ту весну – авжеж пам’ятаю,
Коли я її посадив.
Вона молода виглядає,
Мене ж уже вік похилив.
Калино, моя ти подружко,
Як жаль, що разом не цвіту!
Під рідним кущем темнолистим
Знаходжу лише теплоту.
А.Бойко
*******

Калинонька 

Ось калина над водою
Віти стеле по воді. 
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів? 
Червонясте променисте, 
Розцвітає, як вогні. 
Дай хоч трошечки намиста, 
Калинонько і мені.
Марія Познанська 
******* 
Зоряна калина
 
Говорила мати:
- Не забудься, сину,
Як збудуєш хату,
Посади калину.
Білий цвіт калини –
Радість України,
А вогнисті грона –
Наша кров червона.
Зоряна калина –
Це краса і врода
Нашої країни,
Нашого народу.
Пам’ятай же, сину,
Що сказала мати,
Посади калину
В себе біля хати.
В. Косовський

*******

Калина 

Калина пишним білим цвітом
Покрила квіти навесні.
А восени, як згасне літо,
Дарує ягідки рясні.
Зриваймо кетяги калини,
Не забуваймо лиш про те:
Калина – символ України,
Калина – дерево святе. 
Н. Лебідь
******* 

Зарум’янила осінь калину

Зарум’янила осінь калину,
У червоне намисто вдягла.
У погожу та сонячну днину
Павутинку струни натягла.
Щоб на ній грав вітрець колискову
І приносив мелодію в сни.
Щоб оспівував осінь чудову
І надію давав для весни. 
Надія Красоткіна
*******

Калина

Калина

Стоїть над водою червона калина... Віками про неї складають пісні, - Це образ твій світлий, моя Україно, Він чистий і ніжний, як цвіт навесні. На битву за волю і честь Батьківщини Козак воювати далеко іде, А вдома калина і мила дівчина, Що довго і вірно коханого жде. У січах кривавих, де смерть або рани, Звитяжці кріпили до волі жагу. І кров їх гаряча горіла багряно, Мов грона калини, на білім снігу. Не всі із походів далеких вертались - Життя їх забрали жорстокі бої, На їхніх могилах калини зростали, В зажурі схиляючи віти свої… Калино, калино, квітуй у долині, Пишайся рум'яно над синню води, Ввібрала ти в себе красу України І будеш у серці народу завжди. 24.06.06 Микола Верещака